Ціна “енергетичного перемир’я”

Роман Сон, Аріяна Ґіць
—

Пишемо це з величезним болем і співчуттям до всіх українців, котрі потерпають від наслідків рашистських обстрілів українських міст. Це акти геноциду, які вимагають дієвої реакції світу. Переконані, що українська влада мала б голосно домагатися нової якості допомоги від світу для відвернення гуманітарної катастрофи – не “відкуповуватися” генераторами, а імплементувати гуманітарну військову місію для допомоги Україні захистити цивільних від геноциду.

Втім, задля відвернення гуманітарної катастрофи в низці міст, останньою заявою президента про “енергетичне перемир’я” Україна погодилася звузити своє законне право на самооборону в обмін на припинення рашистаном злочинних обстрілів цивільної інфраструктури.

Якщо казати пряміше, то Україна відмовилася від ефективного військового засобу ведення війни в обмін на те, що рашистан переключить обстріли з енергетичної цивільної інфраструктури на логістичну цивільну інфраструктуру. Остріли не припиняються – рашистан переспрямує атаки на інші об’єкти, переслідуючу ту ж саму ціль знищення українців і України.

Цим непропорційним обміном Україна дозволила рашистану відбілити свої незаконні удари перед міжнародною спільнотою. Тепер москва може показуватись на цілий світ як “миротворча” сторона, котра відвернула гуманітарну кризу, залишаючи за кадром, що рашисти самі її цілеспрямовано створювали.

Глобальне питання: якщо Україна стала на цей трек, то яким чином продовжувати вести оборонну війну, якщо рашистан може через обстріли цивільних домогтися від України припинення ефективних військових дій? Які засоби залишаються в розпорядженні Сил оборони, якщо українці відмовляються від ефективної асиметричної відповіді на чисельну перевагу рашистів на фронті? Стінка на стінку? Нові цілі?

Зважаючи на все це, то напрошується висноковок, що москва і Вашингтон вийшли переможцями цієї “дипломатичної домовленості”, і Україна ще буде низько дякувати Трампові за його посередництво.

Дії влади поставили країну в політичну рамку “Дякуємо зусиллям Трампа і вітаємо добру волю путіна припинити обстріл”. Як тепер вимагати допомоги світу? Як домагатися щоб переслідування рашистів за геноцид і злочини проти людства потрапило в порядок денний міжнародного співтовариства?

Підсумовуючи, замість того, щоб використати гуманітарну кризу задля збільшення міжнародної підтримки, Київ власними руками створив ситуацію, коли міжнародній спільноті не потрібно нічого робити, бо українці вчергове “вирішили проблему” коштом інтересів України. Це чітко показує обриси “миру”, до якого ведуть країну.